Здоров’я і хвороба

Здоров’я людини – це стан повного соціально-біологічного і пси­хічного комфорту, коли функції всіх органів і систем організму людини зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Здоров’я – найкращий дарунок молодості та головних умов досяг­нення успіху в житті. Воно потрібне нам для того, щоб знайти своє місце, реалізувати свій творчий і фізичний потенціал, мати задоволен­ня від умов життя та спілкування з іншими людьми, самостверджен­ня у суспільстві. Без здоров’я не може бути цілком щасливого життя. Берегти здоров’я треба з молодих літ, зміцнювати і примножувати його. Не розтринькувати даремно цей безцінний скарб, дарований людині природою і нашими предками. Видатний український медик академік

О. Богомолець казав: «Вміння продовжувати життя – це, насам­перед, вміння не скорочувати його». У зрілому віці, а тим більше у старшому і похилому воно залежить від того, як ставилися до нього в молодості, чи вживали заходів для його своєчасного збереження.

І. П. Павлов твердив, що людина могла б жити до 100 років, якби нестриманістю, безпорадністю, байдужим ставленням до свого організму не зводила б цей нормальний для життя час до набагато меншої цифри. А для цього потрібні конкретні знання, велике бажання та сила волі, щоб залишитися здоровим протягом багатьох років.

Розуміння здоров’я як багатоаспекгно’ї системи дозволяє правиль­но усвідомлювати його значення в житті людини і суспільства. Кожна особа прагне прожити довге плідне життя. Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров’ї громадян, оскільки тільки здорові громадяни зможуть принести максимальну користь для його розвитку.

Здоров’я може бути популяційним, або здоров’ям суспільства, та індивідуальним.

Суспільне здоров’я характеризується системою статистичних по­казників:

відтворення (медико-демографічна характеристика);

запас фізичних сил або дієздатність (показники фізичного розви­тку);

особливості адаптації до умов навкоолишнього середовища (по­казники захворюваності).

Відповідно до вимог ВООЗ, популяційне здоров’я характе­ризується такими показниками:

1. Політика в галузі здоров ‘я:

– виділення ресурсів на медичну допомогу на одного громадя­нина;

– рівномірність прибутків у суспільстві;

– наявність мережі охорони здоров’я;

– забезпеченість лікарями;

– рівень доступності охорони здоров’я для населення. 2. Структурно-економічні показники:

рівень народжуваності та смертності серед населення;

– валовий національний продукт та його приріст;

– рівень безробіття;

– житлові умови;

– енергетична забезпеченість населення. 3. Медична освіта:

наявність медичної освіти;

– доступність медичної освіти (фізична й економічна).

4. Охоплення населення первинною медичною освітою:

санітарна освіта;

– доброякісність харчування;

– доброякісність води;

– охорона здоров’я матері та дитини;

– планування сім’ї;

– профілактичні щеплення;

– забезпеченість ліками;

– можливість ефективного лікування. 5. Показники здоров’я населення:

доля новонароджених (%) із масою менше 2,5 кг;

– доля новонароджених (%) із масою (3,3-3,4 кг);

– психічний розвиток дітей і підлітків;

– дитяча смертність;

– тривалість життя;

– смертність від окремих хвороб;

– захворюваність загальна та індивідуальна;

– самогубство, алкоголізм, наркоманія.

Критерії індивідуального здоров’я розробляються валеологією.

Поняття здоров’я індивідуума чітко не визначено. Це поясню­ється значною широтою індивідуальних коливань важливих по­казників життєдіяльності організму, а також численними факторами, які впливають на здоров’я людини.

Хоча здоров’я – це стан, протилежний хворобі, воно не мас чіт­ких меж, тому що є різні перехідні стани. Здоров’я не виключає на­явності в організмі ще не виявленого хворобливого начала або суб’єктивних коливань у самопочутті людини. Тому виникло понят­тя практично здорова людина, яке включає відхилення від норми, що не відображаються на самопочутті та працездатності. Однак відсут­ність об’єктивних проявів порушення здоров’я ще не вказує на від­сутність хворобливого стану, оскільки перенапруження захисно-при­стосувальних механізмів не порушує здоров’я, але може призвести до виникнення захворювання внаслідок дії на організм надзвичай­них подразників. Розлади адаптації організму до умов зовнішнього середовища, які постійно змінюються, є перехідним станом між здо­ров’ям і захворюванням.

Хвороба – процес, що характеризується порушенням структур і функцій організму, зниженням його пристосованості до зовнішнього середовища за одночасної мобілізації захисних сил. При цьому знижу­ється пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили. Виникнення недуг у лю­дини – наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів.

Людині важко дізнатися, коли вона починає хворіти, тому що вона адаптувалася до здоров’я і згадує про нього лише тоді, коли його не­має. Є люди, які ніколи не прислухаються до свого організму, особливо, коли зайняті захоплюючою справою. 1, навпаки, людина, яка постійно прислухається до себе, може спонукати цим обтяжливі відчуття, що набувають форми хвороб, інтенсивність скарг деяких пацієнтів не за­вжди відповідає рівневі їхнього захворювання. Справа в тому, що вони «занурились» у свою хворобу, постійно думають про неї, вимагають жалю і поблажливості. Тому лікарі не повинні керуватися скаргами пацієнтів у визначенні діагнозу та способу лікування, але обов’язково повинні звільнити людину від психологічної недуги. Коли ж трапля­ється, що вони не в змозі вилікувати тілесних страждань, обов’язково доводиться лікувати душевні наслідки.

Психологічний фактор може посилити хворобу, якщо він негатив­ний, і, навпаки, віра в одужання допомагає хворому і лікареві пере­могти недугу.

Людина хворіє тому, що різні фактори впливають на наші органи і викликають негативні зміни. Так, травна система хворіє від переїдання, браку сирої їжі. Серце, легені, суглоби – від детренованості організму. Печінка, нирки – від неправильного харчування. Гіпертонія (підвище­ний тиск) – від куріння, перетренування системи напруження.

Людина неправильно реагує на неприємні емоції: передбачає, зга­дує, а це викликає тривогу, роздуми без рухів, іноді ночі без сну. Все це призводить до роботи шлунка без їжі, що провокує виразку. Серце при цьому також скорочується швидше і викликає тахікардію. Судини звужуються – виникає гіпертонія.

Хвороба перебігає у двох фазах:

Перша фаза – поглиблення змін у клітинах і органах, зниження основних показників настільки, що звичайні навантаження стають за­надто великі та призводять до наростання хвороби. Друга фаза – па-талогічні зміни в організмі. А це вже хвороба. Лікування відбувається також у два етапи.

Перший етап. Потрібно знижувати навантаження, надати хворо­му фізичний і психічний спокій, мінімальне харчування. Обов’язково треба жаліти, заспокоювати, щоб зменшити страх і вселити надію. На це потрібен час (2-3 тижні), щоб виробилися нові білки. Після цього хвороба як така минає.

Другий етап. Відновлення детренованих функцій, реабілітація. Тут одужуючого не треба оберігати, а спонукати до роботи. Бо тільки власними зусиллями можна повернути здоров’я.

Одним із факторів, що спричиняє хвороби, є недостатня присто­совуваність організму людини до досить складного комплексу умов життя. Він включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливос­ті (побут, суспільно-виробничі відносини та ін.), а також умови про­живання індивіда.

Причиною хвороб може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління. Недуга може виникнути і внаслідок природно закладеної певної спрямованості біологічних процесів, які здійснюються в на­шому організмі від народження до старіння та смерті.

Ступінь розвитку хвороби може бути різним, і організм частково може компенсувати виниклі порушення. Але хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини.

Недуг багато. Спричиняються вони по-різному. Але підраховано, що у 70 % людей виникнення хвороб залежить від самої людини: це шкідливі звички, порушення санітарно-гігієнічних норм, харчування, відсутність режиму праці та відпочинку, збереження довкілля. Зберегти і зміцнити здоров’я можна тільки знаючи свій організм, причини, що призводять до хвороби, та засоби запобігання їм. Одним із симптомів недуги є біль. Біль можна розглядати як сигнал небезпеки для організму і як захисне пристосування, що спричиняє захисні рефлекси і реакції.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *