Загальні закономірності росту й розвитку дитини

Дитячому організмові, як і будь-якому живому організмо­ві, у процесі розвитку притаманні три основні закономірності: ріст, розвиток і формотворення.

Під ростом розуміють збільшення кількості клітин, маси тіла та його розмірів. Росте дитина безперервно, але нерівномірно, і це приво­дить до зміни пропорцій окремих частин її тіла. Ріст відбувається одно­часно в усіх тканинах і органах, хоч і з неоднаковою інтенсивністю, і звичайно закінчується в жінок у 20-22 роки, у чоловіків – у 23-25.

Під розвитком розуміють скостеніння скелета, формування м’я­зів, нервової системи, зміну функцій залоз внутрішньої секреції, стате­вий розвиток. Розвивається людський організм постійно: у дитинстві, юності й зрілому віці, тобто протягом усього життя людини.

Формуванням називається процес зміни пропорцій організму в процесі росту. Незакінченість формотворення дитини раннього віку проявляється у своєрідному окресленні окремих частин тіла (велика голова, довгий тулуб, короткі ноги та ін.), що відрізняє її від дітей стар­шого віку і дорослої людини. Це називається зміною пропорцій орга­нізму, який росте.

Отже, процес росту і морфологічного ускладнення, тобто розви­ток, відбувається одночасно з функціональним удосконаленням усіх органів і тканин.

Розвиток дитячого організму відбувається під впливом як біоло­гічних, так і соціальних факторів. Перші закладені в самому орга­нізмі й виявляються в яскраво вираженій мінливості, яка піддається

кількісному облікові, другі – у принципах суспільного виховання га навчання. У регуляції й координації розвитку організму провідна роль належить центральній нервовій системі.

Ріст і розвиток – складний процес. У ньому приховані кількісні зміни ведуть до відкритих якісних змін і проявів. Тому в рості й роз­витку дітей і підлітків виділяють окремі періоди росту (витягування тіла в довжину) і періоди розвитку (округлення форм, удосконалення функцій м’язової і нервової систем, дія залоз внутрішньої секреції). Перший такий період витягування характерний для старшого дошкіль­ного віку, другий – для перехідного віку (13-15 років). В основі цих періодів лежить закономірність стрибкоподібності розвитку, коли поступове накопичення кількісних змін у певний момент перехо­дить у новий якісний стан. Наприклад: поява досконалої коорди­нації рухів, підвищеної уваги, інтересу.

Ріст і розвиток відбуваються тим інтенсивніше, чим менша дити­на. Так, у дитини ясельного або дошкільного віку щомісяця змінюється довжина тіла, відзначаються нові якісні прояви. При цьому наростання довжини поступово зменшується до юнацького віку і періоду закінчен­ня росту. Початковий зріст (тобто зріст при народженні) подвоюєть­ся найчастіше до 4,5-5 років і потроюється до 14-15. У молодшому шкільному віці довжина тіла збільшується в середньому на 4-5 санти­метрів. У період статевого дозрівання величина річного приросту до­вжини — 6-8 сантиметрів.

Кількісні та якісні показники росту й розвитку дітей молодшого шкільного віку залежать як від біологічних (генетичних), так і від соціальних факторів.

Нерівномірність росту й розвитку організму позначається не тільки на фізичному, а й на психічному розвитку, рівень якого у дітей одного віку може бути різний. Це залежить не тільки від темпів індивідуально­го розвитку інтелекту, а й від тих умов, у яких виховується дитина.

У розвитку організму людини виділяють такі періоди:

 

Новонароджений 1… 10 днів
Немовля 10 днів… 1 рік
Раннє дитинство 1…3 роки
Перше дитинство 4…7 років
Друге дитинство 8… 12 років (хлопчики)
8… 11 років (дівчатка)
Підлітковий вік 13… 16 років (хлопчики)
12… 15 років (дівчатка)
Юнацький вік 17…21 рік (юнаки)
17…20 років (дівчата)
Зрілий вік (І період) 22…З5 років (чоловіки)
21.. .35 років (жінки)
Зрілий вік (II період) З6…60 років (чоловіки)
З6…55 років (жінки)
Похилий вік 61… 74 роки (чоловіки)
56…74 роки (жінки)
Старечий вік 75…90 років (чоловіки й жінки)
Довгожителі від 91 року (чоловіки й жінки)

Таку періодизацію прийнято в 1965 р. на симпозіумі з проблем вікової періодизації, організованому Інститутом вікової фізіології та фізичного виховання.

Ріст і розвиток дитини залежить не тільки від соціального середо­вища, а й від спадковості. Передача спадковості від батьків (тобто передача спадкової інформації) потомству є доведеним фактом. Але визначальна (детермінуюча) роль спадковості та середовища для різ­них ознак й особливостей дитини дуже різноманітна. Деякі власти­вості, особливості, ознаки і хвороби виникають винятково внаслідок дії якихось факторів середовища, а роль спадкової основи (генотипу) залишається другорядною, який має тільки видозмінюючий (моделю­ючий) вплив. Інші властивості, ознаки і хвороби майже завжди визна­чаються генотипом, тобто спадковими факторами чи навіть одним фак­тором. Наприклад група крові людини визначається наявністю певного генотипу.

Тепер наука про спадкові особливості та хвороби людини (медична генетика), ґрунтуючись на даних хромосомної теорії спадковості, має велику кількість фактів і використовує різні методи дослідження, які мають важливе практичне значення для профілактики і лікування спад­кових захворювань, організації режиму та гігієни побуту, вивчення фі­зичного розвитку і стану здоров’я дітей та підлітків.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *