Температура тіла та порядок вимірювання температури тіла

Цінне діагностичне значення в обстеженні хворого має вимірювання температури тіла, артеріального тиску та визначення пульсу на периферійних артеріях.

Температура тіла відображає ступінь реактивності організму хворого, тому вона є цінним показником його стану в боротьбі з інфекцією.

Причиною підвищення температури тіла може бути не тільки інфекція, але й розпад тканин при злоякісних пухлинах, некрозі тканини (наприклад при інфаркті), крововиливах у тканину, швидкому руйнуванні в крові еритроцитів. Іноді зустрічається лихоманка при захворюваннях ЦНС Ступінь підвищення температури тіла значною мірою залежить від стану організму хворого: при однаковій інфекційній хворобі у різних людей вона може бути різною. Наприклад, при пневмонії у молодих людей температура досягає 40° С і вище, а у похилому віці та у виснажених осіб такого значного підвищення не спостерігається.

У здорової людини температура тіла постійна з незначним коливанням у ранкові та вечірні години (36,6 – 37°С). Вранці температура нижча на декілька десятих градуса, а ввечері вища. Вона не повинна перевищувати 37° С, а коливання знаходяться в межах від 0.5 до 1°С.

Температуру вимірюють двічі на день (о 7-8 годині ранку і о 17-19 годині вечора) медичним термометром зі шкалою, градуйованою за Цельсієм від 340 до 42° з поділками по 0,1°.
Температуру тіла вимірюють переважно в підпаховій впадині протягом 10 хвилин. Можна вимірювати температуру тіла у паховій складці протягом 10 хвилин, а у грудних дітей та у ослаблених хворих – у ротовій порожнині та у прямій кишці (протягом 5 хв.) Потрібно пам’ятати, що температура в прямій кишці та в ротовій порожнині на 0.5-1°С вища, ніж при вимірюванні її в підпаховій ямці та у паховій складці.

Порядок вимірювання температури тіла:

1. Термометр необхідно протерти етиловим спиртом, витерти насухо і струсити, щоб стовпчик ртуті опустився нижче 35°С.
2. Перед вимірюванням температури необхідно насухо витерти підпахову ямку, щоб не було випаровування поту, що веде до зниження температури.
3. В ділянці, де проводять вимірювання температури, не повинно бути запальних процесів, подразнень шкіри.
4. Термометр повинен щільно прилягати до шкіри ртутним резервуаром, щоб ямка була закрита.
5. Білизна не повинна попадати з підпахову ямку в момент вимірювання в ній температури тіла.
6. Хворий повинен лягти на спину чи на бік, притиснути термометр, привівши зігнуту в ліктьовому суглобі руку і поклавши передпліччя на груди. Якщо хворий не може це зробити, то медсестра повинна допомогти. Дітям руку потрібно також притримувати.
7. Необхідно пересвідчитись, що поряд немає ні грілки, ні пузиря з льодом, що може маскувати справжню температуру тіла.
8. Перед вимірюванням температури тіла в прямій кишці необхідно спочатку зробити хворому очисну клізму, повернути його на лівий бік. новонароджена дитина може лежати на спині із зігнутими в колінних і кульшових суглобах ногами, тому термометр перед введенням змащують вазеліном.
9. Після вимірювання темпера тури термометр миють, дезинфікують і зберігають у склянці чи банці, наполовину заповненій дезинфікуючим розчином. На дно банки потрібно покласти шар вати.

Потрібно пам’ятати, що у здорової людини температура тіла 36-36,9°С, у дітей на 0,5-1 °С вища, а в людей похилого віку відповідно нижча, що пояснюється підвищенням окислювально-відновних процесів у дітей і зниженням їх у людей похилого віку.

Фізіологічні коливання температури, пов’язані з роботою чи вживанням їжі, в нормі не перевищують 1°С.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *