Поняття про соціальне здоров’я та його залежність від умов життя людини в суспільстві


Людина не просто частина природи, вона – член суспільства. Отже, вона є і природною (біологічною) і суспільною (соціальною) істотою. Людина, насамперед істота суспільна, член певного суспільства. Зміна суспільних відносин приводить і до зміни морального й фізичного роз­витку людини. Суспільний спосіб життя створює умови формування та реалізації способу життя особи. Тому здоров’я народу є «візитною карткою» соціально-екопомічної та культурної зрілості суспільства.

Нинішній соціально-економічний розвиток України супроводжу­ється рядом негативних процесів – способом виробництва, забезпе­ченості життєдіяльності та здоров’я населення. Люди, які живуть у злиднях, незадовільних побутових умовах, значно частіше хворіють на легеневі, шлунково-кишкові, інфекційні й паразитарні недуги.

Біосоціальні фактори впливу на органи людини мають визначаль­не значення у формуванні ознак здоров’я, яке характеризується як нор­мальне функціонування органів, клітинних та генетичних структур, нормальний перебіг типових фізіологічних і біохімічних процесів.

Біологічні фактори, як правило, є спотвореними різними стиму­лами зміненого людиною навколишнього середовища, а найчастіше – безпосередньою дією ксенобіотиків (чужорідних речовин, що про­никають в організм людини), які порушують біологічно нормальний стан і функціонування організму, зумовлюють патології. Причини захворювань можуть бути біологічними, механічними, фізичними, психосоціальними тощо.

Процес захворювання є складним і не завжди однозначно визначе­ним, особливо в безсимптомні періоди. Ксенобіотики, що потрапляють у певні органи, можуть включатися в обмін речовин, спричинюючи деметаболізм, і призводити до важких наслідків. На інтенсивність їх надходження в організм, руйнівну дію значною мірою впливають со­ціальні фактори, які можуть каталізувати або затримувати, блокувати цей процес.

Людина протягом свого життя перебуває під постійним впливом багатьох факторів довкілля. Багато з них обумовлені різноманітними соціальними причинами.

Парасоціальні фактори надходження хімічних сполук в організм людини

№ п/п Умови діяльності людини Джерела емісії забруднювачів
1 Побутова сфера:
– домашні умови Лаки, фарби, ліки, парфумерія, побутові хімічні засоби
– гаражі, майстерні Бензин, мастила
– сади та городи Пестициди, міндобрива
2 Професійна сфера Важкі метали, зварювальні аерозолі, паян­ня, робота хімічними засобами захисту рослин, етиловими акумуляторарами
3 Парапрофесійна сфера Вплив на дітей ксенобіотиків, які батьки приносять з роботи (одяг, інструменти)
4 Урбаністичне оточення Вуглекислий газ, тетрасвинець, викиди ко­телень, транспорту, аварійні промислові викиди
5 Умови «дотичного» походження Постійне проживання поруч з хімкомбінатами, металургійними заводами та іншими підприємствами, відкритими розробками
6 Пов’язані з антропогенними змінами клімату Фотохімічний смог, озонові дірки
7 Радіоактивний розпад елементів Радіонукліди, іонізуюче випромінюванн
8 Геохімічні перетворення літосфери Міграція природних елементів

За твердженнями дослідників, найважливішими факторами впливу на здоров’я людини є спосіб життя, спадковість, зовнішнє середовище і стан охорони здоров’я.

№ п/п Фактори впливу на здоров’я Питомавага фактору, % Групи факторів ризику Примітка
Спосіб життя 50 Тютюнопаління, вживання алко­голю, неправильне харчування, шкідливі умови праці, стресові ситуації, гіподинамія, погані ма­теріально-побутові умови, вжи­вання наркотиків, зловживання ліками, низький освітній і культур­ний рівень, надмірно високий рі­вень урбанізації тощо
Спадко­вість 20 Схильність до спадкових захворю­вань
Природно-кліматичні умови довкілля 20 Забруднення повітря, води, грун­тів; різка зміна атмосферних явищ; підвищена сонячна радіація, маг­нітні бурі та інші випромінювання
Станохорониздоров’я 10 Неефективність профілактичних заходів, низька якість медичного обслуговування, недоступність лі­ків, несвоєчасність медичного втручання

 

З цими факторами пов’язані такі джерела соціальної напруги, як тератогенність, канцерогенність, алергенність, алкоголізм, наркома­нія та інші. Ще до свого народження людина може отримати «букет» хвороб, здатних унеможливити її повноцінне життя, які дуже часто є наслідком неправильного способу життя її батьків. Цей фактор є най­поширенішою причиною тератогенності.

Тератогенність (грец. teratos – потвора, виродок) – вроджене за­хворювання, яке проявляється каліцтвом, зміною будови органів.

За характером прояву каліцтва можуть бути незначними або різко вираженими. Спричинюють їх внутрішні (спадковість, гормональні порушення, неповноцінність статевих клітин) і зовнішні (травми, іо­нізуюче випромінювання, незвична температура, порушення осмотичного тиску, дефіцит кисню, забруднення довкілля важкими металами, віруси, гельмінти) фактори. Найчастіше порушення у розвитку плоду настають унаслідок дії хімічних і біологічних факторів.

Із хімічних речовин найсильніше впливають на ембріон лікар­ські препарати, які вживають вагітні жінки без нагляду лікарів. Наприклад, аспірин руйнує легеневу і печінкову тканини з ембріона до трьох місяців розвитку. Шкідливими можуть бути речовини, що зумовлюють аромат і смак страв. Тому вагітним жінкам не рекомен­дується їсти солоні, гострі страви, вживати каву, бульйони і вважається доцільним споживання відварених м’яса і риби.

До особливо важких наслідків призводить вживання вагітними жінками алкоголю (недоношеність, мертвонароджуваність, різні вро­джені каліцтва, ушкодження нервової системи дитини). Шкоди завдає тютюнопаління, яке може спричинити майбутню стерильність (без­плідність) новонароджених, знижує масу їхніх тіл, а нерідко є причи­ною загибелі ембріону або мертвонароджування.

Дуже небезпечними для новонароджених є вірусні захворювання вагітних. Наприклад, із 100 жінок, які в перші три місяці хворіли ге­патитом, 3-5 % народили уражених мікроцефалією (маленька голова, ознаки ідіотизму) дітей.

Очевидно, що більшості факторів тератогенності можна уникну­ти. Підвищення загальної культури, освіченості, пропаганда здорового способу життя можуть сприяти цьому.

Канцерогенність (лат. cancer – рак і грец. genos – рід, походження) — властивість факторів навколишнього середовища зумовлювати ви­никнення захворювання на рак.

Рак є новоутвореною злоякісною пухлиною, яку ще називають неоплазмою, бластемою, тобто особливою формою росту тканин із вираженою аномалією і втратою здатності до диференціації. Пухлини бувають доброякісними (бородавки) і злоякісними. Злоякісні пухлини утворюють клітини, що починають рости інвазивно, тобто проникати в кровоносні судини, сусідні тканини і метастазувати. Метастаз – нове патологічне джерело, що виникає внаслідок перенесення пухлинних клітин. Пухлини поділяють на саркоми (злоякісні пухлини, що роз­виваються із сполучної тканини) і карциноми (злоякісні пухлини, які розвиваються з епітеліальної – покривної-тканини).

Ракові захворювання можуть бути спричинені фізичними (со­нячні, космічні промені, рентгенівське, ультрафіолетове випроміню­вання, різкі температурні впливи, механічні травми), хімічними (кан­церогенні речовини), біологічними (онковіруси) факторами. З онкогенних факторів найнебезпечніші хімічні канцерогени. Наприклад, азбест викликає рак легенів, гортані, стравоходу, бензидин – рак сечо­вого міхура; бензол – лейкоз; вінілхлорид – рак печінки, головного моз­ку, лейкоз; миш’як – рак шкіри, легенів, печінки; хром – рак легенів; кадмій – рак простати.

Із 54 хімічних речовин-провокаторів ракових захворювань до пер­шої, найнебезпечнішої, категорії належать 18, до другої – 19 (очевидно канцерогенних), до третьої (підозрілих в канцерогенності) – 18 речо­вин.

Виникнення 85 % пухлин є наслідком впливу факторів довкілля. Особливо загрозливим є 3(a) пірен, який міститься в повітрі забрудне­них міст, в продуктах, що піддаються висушуванню (чай, сухофрукти, копчені м’ясні і рибні вироби). Небезпечними можуть бути сорбінова кислота, що використовується при консервуванні продуктів харчуван­ня; амінова кислота, яка використовується в хлібобулочних і кондитер­ських виробах; метилцелюлоза, яка є стабілізатором морозива. До 33 % смертей хворих на рак зумовлені пухлинами, які виникли і розвинули­ся через порушення нормального харчування.

Алергенність. Перебуваючи в оточенні різноманітних речовин, людина виявляє до багатьох чи окремих із них підвищену чутливість. Такі чужорідні речовини, що зумовлюють алергію – хворобливу реак­цію, називають алергенами, під дією яких розвивається алергенність.

Алергенність (грец. alios – інший і ergon – дія) – підвищена чутли­вість організму до впливу певних агентів навколишнього середовища.

Особливого поширення вона набула у XX ст. Найчастіше алер­генність спричинюють: несприятливий вплив забрудненого довкілля; комплекс захворювань (адинамія, аритмія); хімізація сільськогосподар­ського виробництва; повсюдне використання засобів побутової хімії; заміна натуральних продуктів консервованими; штучне харчування ді­тей; використання антибіотиків.

Основою алергічних реакцій є імунні механізми, спрямовані на нейтралізацію, руйнування і видалення з організму генетично чужих речовин, що потрапили до нього. Найчастіше алергени надходять до організму з їжею, під час дихання, через шкіру, слизові оболонки, медичне обладнання. їх поділяють на побутові (пил, пух), харчові (мо­локо, риба, раки, суниця, ікра), медичні (антибіотики, препарати йоду, брому, вакцини, сироватки) і бактеріальні.

Алергенами може бути вражений будь-який орган людини. При ушкодженні органів дихання виникають алергічний риніт (запалення слизової оболонки носа), бронхіальна астма, серцево-судинної системи – міокардит, васкуліт; шлунково-кишкового тракту – алергічний стоматит, гастрит, коліт, гепатит; нервової системи – мігрень, пору­шення мозкового кровообігу, втрата свідомості. Наслідком повторного введення алергену в організм може бути анафілактичний (грец. ana – префікс, що означає підсилення, і phylaxis – захист) шок – миттєва алергічна реакція. її проявом можуть бути зниження артеріально­го тиску, температури тіла, судами, втрата свідомості, порушення ритму дихання і серцевої діяльності. Такі реакції можуть спричинити антибіотики (пеніцилін, еритроміцин, стрептоміцин), сульфаніламідні препарати (сульфадимезин, сульфалін, етазол), анальгін, новокаїн, а також вітаміни групи В, препарати з бромом, йодом.

Однією з найпоширеніших алергічних хвороб є бронхіальна астма, збудником якої є домашній пил. При контакті шкіри з алергічними ре­човинами, передусім з такими синтетичними полімерами, як каучук, епоксидні і поліхлорвінілові смоли, скипидар, цемент, фарби текстиль­ної промисловості, формаліни, мінеральні добрива, пестициди виникає алергічний дерматит.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *