Основні поняття і визначення в БЖД: таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек

Безпека – стан діяльності, при якому з визначеною імовірністю виключений прояв небезпек. Безпека трактується як ступінь захисту об’єкта від зовнішніх і внутрішніх небезпек.

Діяльність – специфічна людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення. Усяка діяльність містить у собі мету, засіб, результат і сам процес діяльності.

Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, суспільній, культурній, трудовій, науковій, навчальній та іншій сферах діяльності.

Небезпеки мають потенційний характер. Актуалізація небезпек відбувається за певних умов, іменованих причинами. Ознаками, що визначають небезпеку, є: загроза життю; можливість завдання шкоди здоров’ю; порушення умов нормального функціонування органів і систем людини. Небезпека – поняття відносне.

Небезпека – явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у визначених умовах завдати шкоди здоров’ю людини.

Ризик – кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або ймовірність виникнення однієї події при настанні іншої події. Звичайно, це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами.

Номенклатура – система назв, термінів, уживаних у якій-небудь галузі науки, техніки. У теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів номенклатури: загальну, локальну, галузеву, місцеву (для окремих об’єктів) та ін.

Корисність номенклатур полягає в тому, що вони містять повний перелік потенційних небезпек і полегшують процес ідентифікації.

Таксономія – наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять, об’єктів. Оскільки небезпека є поняттям ієрархічним, що має багато ознак, систематизація їх виконує важливу роль в організації наукового знання в області безпеки діяльності, дозволяє глибше пізнати природу небезпеки. Термін «таксономія» запропонував швейцарський ботанік О. Декандоль у 1813 р.

За походженням розрізняють наступні типи небезпек: природні (кліматичні, грунт, геоморфологічні, біотичні), техногенні (технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, психо­фізіологічні), антропогенні, екологічні, соціальні (державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні), біологічні.

За характером впливу на людину небезпеки можна розділити на 5 груп: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За часом прояву негативних наслідків небезпеки поділяються на імпульсивні і кумулятивні.

За локалізацією небезпеки бувають: зв’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.

За завданим збитком: соціальні, технічні, екологічні, економічні.

Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, шляхово-транспортна, виробнича, військова та ін.

Ідентифікація небезпек. Під ідентифікацією розуміють процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності.

У процесі ідентифікації виявляються: номенклатура небезпек, імовірність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток та інші параметри, необхідні для розв’язання конкретної задачі.

Головне в ідентифікації – встановлення можливих причин прояву небезпеки. Цілком ідентифікувати небезпеки дуже важко. Наприклад, причини деяких аварій і катастроф залишаються нез’ясованими довгі роки або назавжди.

Можна говорити про різний ступінь ідентифікації: більш-менш повної, наближеної, орієнтовної і т.п.

Причини і наслідки. Умови, при яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами.

Іншими словами, причини характеризують сукупність обставин, завдяки яким небезпеки виявляються і викликають ті або інші небажані наслідки, збиток.

Форми збитку, або небажані наслідки, різноманітні: травми різного ступеня важкості, захворювання, шкода навколишньому середовищу та ін.

Небезпека, причини, наслідки є основними характеристиками таких подій, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа і т.д.

Тріада «небезпека – причини – небажані наслідки» – це логічний процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку в реальний збиток (наслідок). Як правило, цей процес включає кілька причин, тобто є поліфакторним. Та сама небезпека може реалізуватися в небажану подію через різні причини.

В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить пошук причин. Умови реалізації небезпек. Для реалізації небезпеки необхідні три умови: 1. Реальне існування небезпечного фактора.

2.Наявність вразливого об’єкта на який може подіяти небезпечний фактор. Вразливим вважається об’єкт позбавлений захисту від даного небезпечного фактора.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *