Нормальні показники функціонування сечостатевої системи


До сечових органів належать нирки, які продукують сечу, і орга­ни, що накопичують і виводять сечу: сечоводи, сечовий міхур та се­чівник.

Згідно із сучасними уявленнями, сечоутворення є результатом 3-х процесів: фільтрації, реабсорбції, секреції.

Початковий етап фільтрація - відбувається у ниркових тільцях і закінчується утворенням первинної сечі. У нормі склад первинної сечі подібний до плазми крові, за винятком білків з молекулами великих роз­мірів. За добу утворюється 150-180 л первинної сечі. Протягом доби плазма крові очищується 60 разів.

Зворотне всмоктування різних речовин із первинної сечі у кров називається реабсорбцією і відбувається вона у канальцях нефрона. Це стосується таких речовин, як вода, глюкоза, амінокислоти, солі. Завдяки реабсорбції із 180 л первинної сечі залишається 1—1,5 л вто­ринної сечі, яка виділяється із організму.

Секреція - це виділення речовин із крові через клітини канальців у сечу.

Кількість виділеної сечі залежить від ряду умов: кількості випи­тої рідини, ступеня потовиділення, вжитої їжі, стану нирок і серця. Зменшення добової частоти сечовиділення може залежати від уживан­ня сухої або дуже солодкої їжі; прискорення виникає при вживанні ве­ликої кількості рідини, переохолодженні організму тощо.

Звичайна сеча має золотисто-жовтий колір, однак забарвлення її змінюється залежно від концентрації, тобто від змісту продуктів білко­вого обміну, солей, пігментів і домішок. Концентрована сеча має зви­чайно темніший колір і високу питому вагу. У нормі питома вага сечі коливається від 1015 до 1020 г і залежить від кількості випитої рідини, харчового режиму і кліматичних умов.

Органи розмноження людини, тобто чоловічі та жіночі стате­ві органи, забезпечують відтворення людини – продовження роду. Чоловічі статеві органи складаються з внутрішніх - яєчок (чоловічої статевої залози), їхніх проток, придаткових статевих залоз {сім’яні міхурці, передміхурова й куперова залози) і зовнішніх - калитки і ста­тевого члена.

Внутрішні статеві органи - яєчка - це парна статева залоза, що міститься у шкірному мішку (калитці); складається з численних сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м, у яких про­тягом життя утворюються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди (живці, за сучасною гістологічною номенклатурою – сперматозоони). У сім’яних канальцях, крім сперматогенного епітелію, є особливі клі­тини, одна із функцій яких – утворення чоловічого статевого гормону

- тестостерону. Протоками статевих залоз сперматозоони потрапля­ють до придатків яєчок. Протоки яєчок і придаткових залоз впадають у сечівник, який розміщений усередині статевого члена.

До зовнішніх статевих органів належать: калитка, що вміщує яєчка та їхні придатки, статевий член, який слугує для копуляції (зля­гання) й виділення сперматозоїдів.

Жіночі статеві органи також складаються із зовнішніх і вну­трішніх. До внутрішніх статевих органів належать яєчники, мат­кові (фалопієві) труби, матка, піхва. Вони розташовані в порож­нині малого таза. Яєчники - парні органи, прикріплені до стінки черевної порожнини за допомогою складки очеревини. Вони вико­нують дві функції: виробляють жіночі статеві клітини та гормони, основні з яких – естрадіол і прогестерон. У кірковому шарі яєч­ника утворюються статеві клітини — яйцеклітини. Маткова труба

- м’язовий орган завдовжки до 12 см, за допомогою якого кожен яєчник зв’язаний із маткою. Кінцева (вільна) частина маткової тру­би міститься поблизу яєчника, має розширення (лійку), отвір якого оточений миготливими війками, за допомогою яких яйцеклітина захоплюється з черевної порожнини і потрапляє до маткової труби, а потім у матку. Матка — товстостінний грушоподібний порожнис­тий м’язовий орган.

До зовнішніх статевих органів належать великі та малі соро­мітні губи, клітор, лобок, дівоча перетинка, цибулина присінка. Залози соромітної ділянки виділяють секрет, що змашує зовнішні статеві органи і пом’якшує їхню поверхню. Клітор – це невеликий, здатний до ерекції орган, гомологічний печеристим тілам чоловічого статевого члена.

У яєчниках і яєчках утворюються гормони, які впливають на формування вторинних статевих ознак, характерних тільки для жіно­чого або тільки для чоловічого організмів. Такими ознаками у жінок є: відсутність волосяного покриву на обличчі, тонші, ніж у чоловіків кістки, менш розвинена мускулатура тіла, розвинені молочні залози, дзвінкий голос. У чоловіків такими ознаками є волосся на обличчі (борода і вуса), міцний скелет, розвинена мускулатура тіла, низький голос.

У ранньому віці статеві залози ще не цілком сформовані. Вони розвиваються поступово і починають виробляти гормони лише з 12-15 років. Зовні це проявляється у поступовому формуванні вторинних статевих ознак.

Статеві гормони мають значення не лише для підтримання нор­мального функціонування статевої системи, вони беруть участь у ре­гуляції обміну речовин.

Придаткові статеві залози чоловіків (сім’яні міхурці, передміху­рова і куперова залози) виділяють сім’яну рідину, що містить поживні речовини для сперматозоонів та слиз. Сім’яна рідина разом зі сперма-тозоонами утворює сперму. Сперматозоони – це дуже дрібні рухли­ві чоловічі гамети (статеві клітини), їхня кількість при одній полюції (випорскуванні) – 200-300 млн. Сперматозоон складається із головки, шийки і хвоста. Головка має ядро й апікальне тільце (акросому), що виробляє фермент, який сприяє проникненню сперматозоона до яйце­клітини. У шийці розміщені центриолі та мітохондрії, енергія яких за­безпечує рух хвоста, а отже і рух сперматозоона, у результаті якого відбувається зустріч останнього з яйцеклітиною.

Яйцеклітини, на відміну від сперматозоонів, нерухливі, значно більші за розміром (130-160 мкм), кулясті. Усередині яйцеклітини є ядро і жовткові включення. Ззовні вона вкрита оболонками: жовтко­вою, прозорою і фолікулярними клітинами.

У яєчках дозрівають сперматозоони, в яєчниках – яйцеклітини. Процес формування статевих клітин (гамет) відомий під загальною на­звою гаметогенезу. Дозрівання чоловічих статевих клітин називають сперматогенезом, а жіночих — овогенезом.

This Post Has 0 Comments

Leave A Reply