Кровообіг плода в різні періоди ембріогенезу

Через 6-7 днів після запліднення зародковий мішок імплантується   в   слизову   оболонку   матки,   потім   відбувається втілення ворсинок трофобласта в стінку матки. Цей процес супроводжується руйнуванням кровоносних судин матки й утворенням у ній лакун, які містять материнську кров. Через декілька днів утворюється хоріон, ворсинки якого розташовуються в лакунах і кров лакун омиває їх. Процес формування хоріона займає 2 тижні. У цей час ембріон не має власної кровоносної системи і використовує поживні речовини, що містяться в жовтковому мішку, а також отримує їх із тканин матки. Кровоносні судини розвиваються з мезенхіми в жовтковому мішку, у ворсинках хоріона, а пізніше — у тілі ембріона. Через 20—21 день після запліднення починає працювати серце ембріона і забезпечує циркуляцію крові по судинах ембріона та жовткового мішка, які зв’язані між собою судинами пупкового канатика (2 артерії та 1 вена).

Утворення у ворсинках хоріона кровоносних капілярів та збільшення ворсинок хоріона призводить до утворення плаценти. Ворсинки вкриті хоріальним епітелієм, омиваються материнською кров’ю лакун. Кров плода відділена від крові матері плацентарною мембраною, що складається з ендотелію капілярів пупкових судин і двох шарів клітин, які утворюють стінки хоріальних ворсинок (товщина плацентарної мембрани — 2-6 мкм). Перехід на плацентарний кровообіг відбувається наприкінці 2-го місяця розвитку ембріона. Обмін речовин між кров’ю матері й кров’ю плода відбувається через велику площу поверхні, яка забезпечується сильним розгалуженням ворсинок хоріона. На останніх місяцях вагітності маса плаценти становить 600 г, площа її поверхні близько 7 м2. Перехід речовин через мембрану плаценти відбувається дифузно, а також активно, з витратами енергії клітин плацентарної мембрани. Завдяки активному транспорту в крові плода спостерігається висока концентрація іонів натрію, кальцію, калію та вітамінів В1, В6, В12, С.

Деякі речовини не проходять через плацентарну мембрану. Плацентарний бар’єр непроникний для речовин з молекулярною масою 300. Не проходять більшість білків, бактерій, вірусів.

Артеріальна кров збирається з капілярів ворсинок плаценти і по непарній пупковій вені, яка входить до складу пупкового канатика, надходить до організму плода. Довжина пупкового канатика наприкінці вагітності — 50 см. Пупкова вена в організмі плода проходить до воріт печінки, де утворюється декілька гілок, які зливаються з ворітною веною. Печінка отримує найбільш насичену киснем кров. Частина цієї крові через венозну протоку (аранцієва протока) потрапляє в нижню порожнисту вену і змішується з венозною кров’ю, що рухається по ній. Вище в нижню порожнисту вену впадає печінкова вена, що несе венозну кров із печінки. З нижньої порожнистої вени змішана кров потрапляє в праве передсердя. Сюди надходить кров із верхньої порожнистої вени від голови та верхніх кінцівок. З правого передсердя кров потрапляє через овальний отвір у ліве передсердя, а далі в лівий шлуночок і аорту, а також із правого передсердя кров потрапляє в легеневий стовбур. Опір судин малого кола кровообігу дуже великий (у 5 разів більший, ніж опір судин великого кола), тому більша частина крові з правого шлуночка проходить через артеріальну (боталову) протоку в низхідну частину аорти. Таким чином в аорту потрапляє кров і з лівого, і з правого шлуночків (вони працюють разом).

Через мале коло протікає лише 10 % об’єму крові, мале коло у плода практично не функціонує. Хвилинний об’єм крові у плода збільшений і наприкінці вагітності становить 750 мл.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *