Клінічна характеристика ВІЛ-інфекції

Стадія інкубації триває в середньому від трьох до п’яти тижнів до проявів перших клінічних симптомів і являє собою безсимптомне носійство. Після потрапляння вірусу в організм людини він інтенсивно розмножується в крові. При ВІЛ-інфікуванні може тривалий час збе­рігатися фаза «сплячого» вірусу: ВІЛ довгий час знаходиться в неак­тивному стані, й тому тривалість періоду без ознак захворювання може тягнутись до 10 років. У стадії інкубації ВІЛ-інфіковані є джерелом зараження і становлять небезпеку для здорових людей.

Стадія первинних проявів складається з:

1. Фази гострої лихоманки.

2. Фази без клінічних проявів (вторинний прихований період).

3. Фази лімфаденопатії (певні зміни у лімфатичних вузлах).

4. Фази ураження нервової системи.

Перші симптоми захворювання на ВІЛ/СНІД, що проявляються у 40-50 % інфікованих, наступні: нагадують ангіну – біль, першіння в горлі, збільшення мигдаликів, почервоніння слизової оболонки ротової порожнини. Спостерігаються також виражені ознаки загальної інток­сикації: підвищення температури тіла, головний біль, біль у м’язах та суглобах, пітливість, особливо вночі. На другу-третю добу на руках та тулубі з’являється висипання; на слизовій оболонці рота, статевих органів — болючі виразки. Крім зазначених симптомів, може бути біль у животі, нудота, блювання, пронос. Фаза триває від 5 до 44 діб. її на­зивають фазою гострої лихоманки.

На зміну цій фазі приходить фаза безсимптомного перебігу, або вторинний прихований період, який характеризується відсутністю будь-яких ознак хвороби, може тривати впродовж багатьох років (за даними деяких авторів, до 20 років). Не виключено, що у деяких ВІЛ-інфікованих осіб перехід безсимптомного періоду в клінічний може й не відбутися. Цьому сприяють індивідуальні генетичні особливості, відсутність комплексу негативних факторів, що пригнічують імунітет, здоровий спосіб життя. Але ці люди також можуть бути джерелом роз­повсюдження ВІЛ.

Фаза лімфаденопатії характеризується збільшенням шийних, надключичних, підключичних та пахвових лімфовузлів. Рідше збіль­шуються ліктьові, завушні лімфозалози. Пальцями можна намацати дрібні, малочутливі до тиску, м’які лімфатичні вузли. З часом вони ущільнюються. Слід звертати увагу на збільшення лімфовузлів у будь-яких ділянках тіла. Воно може відбуватися без додаткових клінічних

ознак, а може супроводжуватися підвищенням температури, ознобом, пітливістю.

Фаза ураження нервової системи свідчить про проникнення ВІЛ у спинномозковий канал та нейроглію. Вона проявляється психоген­ними та неврологічними розладами: почуттям тривоги, нестійкістю настрою, швидким стомлюванням, нездатністю зосередити увагу, пору­шенням сну, відчуттям ранкової важкості; дратівливістю, намаганням вступати в конфлікти з оточуючими, спробами суїциду; больовим від­чуттям переважно у ногах. Дані симптоми складають стан так званої ВІЛ-деменції, що проявляється у 50 % хворих і може бути як єдиним проявом ВІЛ/СНІДу, гак і в комбінації з вищеназваними іншими оз­наками.

Стадія вторинних проявів. ВІЛ створює в організмі людини умо­ви імунодефіциту за рахунок знищення Т-кілерів, що відіграють важ­ливу роль у формуванні імунної відповіді. Людина стає беззахисною не стільки від зовнішніх, скільки від внутрішніх інфекцій. При цьому руйнується система постійного контролю з боку ураженої ВІЛ імунної системи організму за мікробною флорою, що знаходиться на зовніш­ніх покривах, остання активізується, стає агресивною. Внаслідок цього СНІД надалі характеризується розвитком так званих опортуністич­них захворювань.

Оскільки вірус імунодефіциту пошкоджує і так звані Т-кілери, в організмі активізується ріст пухлин, що веде до розвитку злоякісних новоутворень («онко-СНІДу»).

Для стадії вторинних проявів характерні повторні інфекційні за­хворювання, інколи збільшення лімфовузлів, втрата маси тіла, субфібрильна температура, прогресуюче порушення інтелекту, загальна слабкість, швидка стомлюваність, зниження працездатності, поганий апетит, пронос, пітливість; відсутність ранкової бадьорості. Спочатку проявляються опортуністичні захворювання з локалізацією патоло­гічних змін на шкірі та слизових (кандидоз порожнини рота, герпес, ворсиста лейкоплакія язика, себорейний дерматит). Виникають також захворювання легень: пневмоцистна пневмонія, криптоспоридіоз та інші. Ступінь виразності опортуністичних інфекційних хвороб визна­чається рівнем розвитку імунодефіциту. Подальше прогресування при­зводить до повної нездатності імунної системи захищати організм. При цьому опортуністичні захворювання набувають більшої сили, характе­ризуються дуже важким перебігом, доводячи організм хворого навіть до термінальної стадії.

Термінальна стадія. Розвивається повномасштабний СНІД – най­більш тяжкий період захворювання, що закінчується смертю. Харак­терним для даної стадії є те, що опортуністичні інфекції проявляються в різних комбінаціях. Залежно від переважної локалізації патологіч­ного процесу в організмі розрізняють такі форми СНІДу: а) легеневу; б) кишкову; в) мозкову; г) поширену (десиміновану); д) недиференційовану, яка має ознаки, подібні до гострої фази захворювання.

Легенева форма:

–   Пневмоцистна пневмонія – запалення легень, яке спричиняють
пневмоцисти, що є у всіх видів домашніх та диких тварин, у людей-носіїв інфекцій.

–   Туберкульоз, що реєструється у ВІЛ-інфікованих із особливою
частотою та характеризується швидким і важким перебігом, – «смерто­носне партнерство».

–   Гістоплазмоз – небезпечна грибкова інфекція, джерелом якої є
ґрунт, забруднений послідом птахів, кажанів. Характеризується утво­ренням у легенях гнійних осередків інфекції – абсцесів.

–   Важкі бактеріальні пневмонії різного походження – мають пере­
біг із ускладненнями, несумісними з життям.

Кишкова форма;

–   Криптоспоридіоз. Джерелом інфекції є молодняк домашніх та
сільськогосподарських тварин. Основні ознаки – біль у верхній частині
живота, пронос. Триває місяці, інколи роки, призводить до виснаження
організму, розвитку дистрофії.

–   Ізоспороз – це хвороба людей та тварин, що характеризується
затяжним перебігом і наступними основними ознаками: безперервним
проносом, судомоподібним болем у ділянці живота, блюванням, дис­трофією.

Мозкова форма:

–   Багатоосередкова лейкоенцефалопатія – ураження головного моз­ку вірусом поліоми, що супроводжується запаленням менінгеальних оболонок (менінгіти) і мозкової тканини (енцефаліти). Ознаки, щосвідчать про даний патологічний процес: апатія, почуття жаху, триво­ги, дратівливість, зниження уваги, розгубленість.

–   Криптококовий менінгоенцефаліт – ураження ЦНС мікроскопіч­ною грибковою інфекцією, що переносять голуби. Збудник проникає
через дихальну систему та ушкоджені ділянки шкіри, слизові оболон­ки. Основні ознаки: головний біль, переважно в лобній області, запамо­рочення, дратівливість, порушення гостроти зору і пам’яті, загальмованість аж до втрати свідомості, характерні ураження шкіри.

–   Токсоплазмоз головного мозку. Серед хворих з мозковою формою
СНІДу частка цього захворювання складає 50-70 %. Перебіг характе­ризується прогресуючими неврологічними симптомами: порушенням
чутливості, втратою мовлення; порушенням свідомості, сну і зору, судо­мами, загальмованістю.

–   Нейрогерпес – ураження нервової системи вірусом герпесу. За­раження відбувається від людини-носія, або хворого. Спочатку вини­кають характерні ураження – герпетичні висипи на шкірі, слизових, що
характеризуються пекучим болем, довготривалим перебігом. Ураження
нервової системи проявляється менінгоенцефалітом (нестерпний голов­ний біль, нестримне блювання, загальмованість, запаморочення, сонли­вість, паралічі – відсутність чутливості та рухомості у кінцівках, тілі,
втрата свідомості).

–   Цитомегаловірусна інфекція, спричинена вірусом, який при про­никненні у клітину збільшує її розміри в 3—4 рази. Схожий на вірус
герпесу. Здатний до безсимптомного існування в організмі людини, а в
умовах імунодефіциту викликає захворювання. Серед вірусних опор­туністичних інфекцій посідає перше місце – проявляється у 20-50 %
хворих на СНІД. Ознаки: ураження очей (завіса перед очима, зниження
гостроти зору), головний біль, сонливість, загальмованість, стомлюва­ність, нездатність концентрувати увагу, психічні відхилення, розлади
свідомості, біль, порушення чутливості в ногах, руках та ін.

–   Лімфома головного мозку – онкологічне захворювання («онко-СНІД»). Характеризується важким перебігом із безліччю неврологіч­них симптомів.

Десимінована форма проявляється найбільш відомим опортуніс­тичним захворюванням – саркомою Капоші («онко-СНІД»). За симп­томами цієї хвороби у восьмидесятих роках в СРСР встановлювали ді­агноз «СНІД». Зазвичай хвороба починається з появи на шкірі нижніх кінцівок червоно-синюшних або червоно-бурих плям, що поступово збільшуються та досягають розмірів 3—5 сантиметрів. Далі плями стають темно-бурими й одночасно з цим з’являються еластичні, щільні, роз­міром з горошину, рожеві, червоно-синюшні напівкулясті вузлики, що розміщуються групами, або ізольовано. Вузлики потім збільшуються, на них з’являються виразки, ускладнені кровотечею. Пухлини розрос­таються на набряклих тканинах. Крім описаних змін, на шкірі спосте­рігаються пухлинні утворення на слизовій рота (щоках, язику, губах, гортані), синюшно-червоні, інколи коричневі, розміром з лісний горіх. Також характерним для даного захворювання є ураження лімфатичних залоз, особливо в паховій ділянці, майже всіх внутрішніх органів: пе­чінки, шлунка, підшлункової залози, нирок, тонкого кишечнику, навіть

кісток. Осередки саркоми Капоші можуть бути на будь-якій ділянці шкіри. Не обходить патологічний процес серце, головний мозок.

Таким чином, ВІЛ-інфіковані люди страждають на численні опор­туністичні захворювання, які називають ВІЛ-маркерами. Дана група захворювань маскує ВІЛ/СНІД, який не має власного специфічного прояву. Виникнення опортуністичних хвороб є ознакою повномасштабного СНІДу і вказує на початок термінальної стадії хвороби. Більшість людей вмирає протягом одного-трьох років після її початку.

 

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *