Фактори ризику здоров’я людини

Під факторами ризику розуміють умови, обставини, конкретні причини, які більше, ніж інші відповідальні за виникнення і розвиток хвороби. Здоров’я людини, захворюваність, перебіг і наслідки хвороб, тривалість життя, робочий і творчий потенціал залежать від багатьох факторів. Вітчизняними і зарубіжними вченими встановлено, що здо­ров’я людини на 20-22 % залежить від стану довкілля (екологічні, со­ціальні умови): у тих, котрі проживають в екологічно чистій місцевос­ті, здоров’я може бути кращим, ніж у тих, які живуть на екологічно за­брудненій території. Наприклад, мешканці сільських регіонів дихають чистішим повітрям порівняно з міськими жителями, котрі вимушені дихати повітрям, забрудненими вихлопними газами і шкідливими від­ходами підприємств. Відходи промислових виробництв потрапляють до навколишнього середовища, забруднюючи повітря, воду, ґрунт, на якому ростуть плодові культури, трав’янисті рослини, шо є їжею не тільки для людини, але й для тварин, у тому числі й домашніх. Тому часто людина споживає екологічно забруднені продукти, що негативно позначається на стані її здоров’я.

До іншої групи (20-22 %) належить генетичний фактор і спад­ковість. Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя, є всі передумови для народження здорових дітей. Також доведено, що пере­думови негативної спадковості можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового способу життя. Наприклад, школярі, котрі мають спадкову короткозорість, яка не виявилась, можуть запобігти погіршенню зору, якщо будуть дотримуватися правил гігієни зору, ре­жиму дня, достатньо уваги приділятимуть фізичним вправам та раціо­нальному харчуванню.

Учені стверджують, що здоров’я людини залежить від системи охорони здоров’я та медицини лише на 8-10 %. До функцій систе­ми охорони здоров’я відносять професійну діагностику захворювань, висококваліфіковане лікування, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу.

На 48-51 % здоров’я людини (отже, суспільства в цілому) залежить від способу її життя. Умови, в яких перебуває індивід, визначаються рядом характеристик місця його проживання (наприклад, сільська чи міська місцевість, ступінь озеленення, розташування поблизу промис­лового підприємства та інше). Спосіб життя визначається, наприклад, тим, як людина харчується, які має шкідливі звички, чи займається фі­зичними вправами і спортом, чи вдосталь перебуває на свіжому пові­трі, як проводить вихідні дні, чи дотримується режиму роботи, навчан­ня і відпочинку. Проте слід ураховувати, що здоров’я людини залежить не тільки від способу життя, а її духовності, світогляду, ставлення до власного здоров’я та до інших людей і природи.

Одним із найголовніших завдань української національної освіти, визначених Державною програмою «Освіта» («Україна XXI століття») є формування та збереження здоров’я дітей і молоді, тобто створення та розвиток системи валеологічної освіти.

Здоров’я людини значною мірою залежить від екологічних чинни­ків. Негативно позначається на формуванні здоров’я несприятлива еко­логічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (частка цих чинників – 20 %).

Забруднення ґрунту, повітря чи води хімічними речовинами (відхо­дами заводів, відпрацьованими газами автотранспорту), безконтрольне і неправильне застосування хімічних добрив чи отрутохімікатів у сіль­ському господарстві спричиняють у людей алергічні захворювання, ураження шкіри, травної та дихальної систем, зумовлюють збільшення частоти виникнення злоякісних пухлин (онкологічні захворювання).

Люди, які працюють з токсичними речовинами у сільському госпо­дарстві (отрутохімікатами) або в умовах підвищеного вмісту пилу в по­вітрі, на хімічних заводах і при цьому не дотримуються правил безпе­ки праці, набувають так званих професійних захворювань (наприклад, антракоз чи силікоз легенів у шахтарів або працівників цементних за­водів, токсичні захворювання печінки (гепатити) або запалення нервів (поліневрити) у працівників хімічних виробництв).

До фізичних факторів негативного впливу на організм людини на­лежать теплові впливи, шум, вібрація, електромагнітні поля і випро­мінювання, електричний струм, проникаюча радіація.

Фізіологічними джерелами шуму в довкіллі найчастіше є машини, ме­ханізми, обладнання, технологічні процеси з використанням пари, поїзди, літаки, транспортні засоби, будівельні машини і комунальне обладнання.

Негативно впливає на здоров’я людини електричне і магнітне випромінювання. При проходженні через організм людини електрич­ний струм викликає термічну, електролітичну, механічну та біологіч­ну дію. Термічна дія струму спричинює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високих температур органів на шляху руху струму, вна­слідок якого виникають функціональні розлади. Електролітична дія супроводжується розладом розчинів, насамперед крові, що зумовлює зміну її фізико-хімічного складу. Механічна дія струму призводить до розривів тканин організму парою, що утворюється із тканинної рідини. Біологічна дія його спричиняє параліч, загибель живих організмів.

Значний вплив на людський організм мають електромагнітні ви­промінювання. У процесі використання побутових приладів, товарів народного споживання, що використовують елекі ричний струм з час­тотою 50 Гц і напругою 220 Вт, проявляється електромагнітне випромі­нювання. Усі електромагнітні хвилі поділяють на природні та штучні.

Зростання рівня техногенних електромагнітних променів (ЕМП) різко посилилося на початку 30-х років XX ст. і зараз їх рівень в окремих районах в сотні разів перевищує рівень природних полів. У сучасному місті джерелом штучних ЕМП є радіо, телевізійні центри, ретрансля­тори, засоби радіозв’язку різного призначення, лінії електропередач, особливо високовольтні, а також електротранспорт, різні електроенер­гетичні установки. В аеропортах працюють потужні радіолокаційні станції, радіопередачі, які випромінюють у навколишнє середовище потоки електромагнітної енергії, на військових об’єктах радіолокацій­ні станції використовуються для проведення розвідки тощо.

Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випроміню­вань високочастотних (ВЧ) та ультрависокочастотних (УВЧ) діапазо­нів спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в ділянці серця. З’являються роздратування, втрата уваги, продовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моториої реакцій, збільшується межа нюхо­вої чутливості. Виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окремих органів – шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушуєть­ся діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітинному рівні.

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, надзвичай­но важливими при вивченні питання небезпеки для здоров’я і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища діє на лю­дину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Зовнішнє опромінення проходить за рахунок радіоактивного за­бруднення місцевості. Внаслідок чорнобильської катастрофи радіо­нуклідами забруднені місцевості 12 областей України, понад 7 млн га землі, серед яких 3 млн га сільськогосподарських угідь та 2 млн га лісових масивів. Викид радіонуклідів унаслідок вибуху реактора нега­тивно вплинув на здоров’я населення України. У результаті потраплян­ня радіоактивних речовин в організм у багатьох людей була уражена щитовидна залоза, виникла променева хвороба, збільшується частота онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, сис­теми кровообігу, травлення, недуг пов’язаних з імунною системою. У зв’язку з тим, що в продуктах викиду перевагу мають радіонукліди з тривалим періодом розпаду: цезій-137 (30 років), стронцій-90 (28 ро­ків), плутоній-239 (20 000 років), зараження буде тривалим.

Крім радіоактивного забруднення місцевості, до зовнішніх джерел радіоактивного випромінювання належать: космічне випромінювання, сонячна радіація, гірські породи фосфоритів, сланців, уранових руд, родовища мінеральних джерел. Основні джерела радіоактивного ви­промінювання: заводи з переробки та збагачення уранових руд; заводи з виробництва ядерного палива; АЕС; суднові та ракетні ядерні уста­новки; науково-дослідні заклади відповідного профілю.

Внутрішнє опромінення проходить в основному при вживанні продуктів харчування та води, які забруднені радіонуклідами. З ри­бою та іншими морськими продуктами в організм потрапляють сви-нець-210 та полоній-210 (потрапляє також із м’ясом, чаєм, рослинною їжею). Найбільшу радіоактивність серед рослинних продуктів мають горох, жито, пшениця, картопля, огірки. Яловичина майже в три рази радіоактивніша, ніж свинина. У зв’язку з відсутністю належного конт­ролю за якістю продуктів харчування та води це опромінення майже не підлягає контролю. Систематичне споживання продуктів харчуван­ня та води, що забруднені радіоактивними речовинами, призводить до накопичення радіонуклідів в організмі людини (йоду – в щитоподібній залозі, стронцію – в кістках, цезію – в м’яких тканинах).

Певний вплив на здоров’я людини має зовнішня газова оболон­ка планети – атмосфера, яка безпосередньо прилягає до космічного вакууму і захищає все живе на Землі від згубного впливу космічного випромінювання. Атмосфера Землі включає: тропосферу (до 15 км); стратосферу (15-100 км); іоносферу (100-500 км).

Атмосфера має велике екологічне значення. Вона є носієм тепла і вологи. Якби на нашій планеті не існувало атмосфери, то добові ко­ливання температури на ній досягали б 200 °С. Завдяки атмосфері від­бувається процес фотосинтезу та обміну енергії. Щороку в результаті фотосинтезу поглинається 300 млрд т С02, виділяється 200 млрд т 02, утворюється 150 млрд т органічних речовин.

Між тропосферою і стратосферою розміщується перехідний шар – тропопауза. У глибині стратосфери під впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живі організми від кос­мічного випромінювання.

Атмосфера Землі зазнає значного впливу науково-технічного про­гресу. Сьогодні в атмосфері міститься 2300 млрд т вуглекислого газу. Близько 300 млн автомобілів щороку викидають в атмосферу 400 млрд т оксидів вуглецю, понад 100 млн т вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю.

Найпотужніші виробники викидів в атмосферу – ТЕС, металургійна, хімічна, нафтохімічна, целюлозна та інші галузі промисловості, авто­транспорт.

Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров’я людей. Газоподібні та пилові домішки можуть надавати пові­трю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів і цим знижувати їхні захисні функції, бути причи­ною хронічних бронхітів та захворювань легенів. Численні досліджен­ня показали, що на фоні патологічних відхилень в організмі шкідли­ва дія атмосферного забруднення проявляється сильніше. Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Щороку при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн т двоокису сірки, що разом з дощем випадає на землю. Кислотні опади негативно впливають на людей, урожай, споруди. Забруднення атмосферного по­вітря впливає на здоров’я і санітарні умови життя людей,

Накопичення в атмосфері вуглекислого газу може викликати поте­пління на всій планеті в результаті парникового ефекту. Суть його по­лягає в тому, що шар двоокису вуглекислого газу, який вільно пропус­кає сонячну радіацію до Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосфери теплого забруднення. У зв’язку з цим у нижніх шарах атмосфери підвищується температура, що у свою чергу призведе до танення льодовиків, снігів, підйому рівня океанів і морів, затоплення значної частини суші.

Певну проблему сьогодні становлять викиди в атмосферу хлорис­тих і фтористих сполук, а саме – фреонів, які забезпечують дію холо­дильних установок та аерозольних упаковок. Фреони руйнують озон, який, перебуваючи у верхніх шарах атмосфери, перешкоджає доступу до поверхні Землі ультрафіолетового проміння. За сучасних темпів ви­киду фреонових сполук зменшується кількість озону. Глобальною про­блемою людства є утворення так званих озонових дір. Уперше дану діру було виявлено в озоновому шарі над Південним полюсом 25 років тому. Нині вона розрослася до розмірів континенту. Останнім часом шар озону над Європою зменшився на 15 %, а в окремих місцях на 20-30 %. У Сибіру озоновий шар став тонший на 40 %. У цілому ж за рік планета втрачає 0,3 % озону. Натомість посилюється ультрафі­олетове випромінювання, що призвело до поширення захворювання на рак шкіри. До того ж, воно негативно впливає на врожай сільсько­господарських культур.

Не менш небезпечним є металургійне виробництво, підприємства якого викидають в атмосферу різні хімічні сполуки. З розвитком кольо­рової металургії особливого значення набуває забруднення атмосфери важкими та рідкісними металами. В повітрі навколо підприємства алю­мінієвої промисловості поширені небезпечні для всього живого сполу­ки фтору. Шкідливим джерелом забруднення атмосферного повітря є продукти переробки нафтохімічної промисловості, зокрема вуглеводні сполуки (метан тощо).

Понад 40 % оксиду вуглецю, 46 % вуглеводнів і близько 30 % окси­дів азоту від загальної їхньої кількості потрапляють до атмосфери з ви­хлопними газами транспорту. Ця проблема останнім часом різко заго­стрилася через збільшення кількості імпортних автомобілів, як правило, застарілих, без необхідного очисного обладнання. Швидкими темпами розвивається повітряний, морський та річковий транспорт, що забруд­нює атмосферу вихлопними газами двигунів внутрішнього згорання.

Забруднювачем повітря є й тютюновий дим. Окрім алкалоїду ніко­тину, він містить величезну кількість (близько 200) отруйних речовин, таких як чадний газ, бензпірен та багато інших. Слід наголосити, що за останніх 10 років тютюн став отруйнішим, оскільки високогігроскопічні тютюнові листки поглинають із особливо забрудненого останніми роками повітря шкідливі домішки. Поширенню тютюнопаління серед молоді сприяє барвиста іноземна реклама. Втім, у багатьох зарубіжних країнах таку рекламу давно заборонено, так само як і тютюнопаління в громадських місцях.

На думку спеціалістів, кожна вільна ділянка землі має бути відве­дена під зелені рослини, які очищують повітря від вуглекислого газу та хвороботворних мікробів.

Необхідно вдосконалити технологію виробництва і спаїювання палива, а також будівництво захисних споруд, фільтровентиляційних установок та інше. Позитивний ефект дає також впровадження безкисневої енергетики за допомогою використання сонячного світла й енер­гії вітру. Атомні електростанції також не потребують кисню.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *