Догляд за хворими при лихоманці

Лихоманка – це пристосувальна реакція організму на дію шкідливого агента і є зміною теплової регуляції з накопиченням тепла й підвищенням температури тіла. Підвищення температури на 1°С супроводжується прискоренням ритму серця на 10 ударів, дихання прискорюється на 4-5 разів за 1 хвилину.

Розрізняють температуру по висоті:
– субнормальна 35° -36°С
– нормальна 36°-36,9°С
– субфібрильна 37°-38°С. Лихоманка:
– помірна 38°-39°С
– висока 39°-40°С
– зверхвисока 40°-41°С
– гіперпіретична вище 41 °С, небезпечна для життя.

За тривалістю лихоманка може бути:
– короткочасна – від декількох годин до 1 – 2 днів
– підтостра – до 6 тижнів
– хронічна – більше 6 тижнів.

У перебігу лихоманки виділяють три стадії:
1. Наростання температури – короткочасна, характеризується переважанням теплопродукції над тепловіддачею. Охолодження поверхневого шару шкіри рефлекторно викликає дрижання, а відчуття холоду пояснюється подразненням нервових закінчень шкіри внаслідок пониження її температури, зумовленого спазмом поверхневих судин. Стадія може продовжуватись від декількох годин до декількох діб.
2. Стадія постійно підвищеної температури – характеризується встановленням на певному рівні тепловіддачі і теплопродукції. Баланс між продукцією і віддачею тепла буде на більш високому рівні ніж у здорової людини.
3. Стадія зниження температури – характеризується зниженням продукції тепла і наростанням його віддачі. Зниження температури протягом декількох годин називається кризою, а протягом декількох діб – лізісом.

Догляд за ними потрібно здійснювати в усі періоди лихоманки. При підвищенні температури тіла, тобто в першій стадії, у хворого з’являється ниючий біль в усьому тілі, головний біль, ціаноз губ. Хворому потрібно забезпечити спокій, вкласти його в ліжко, накрити ковдрою, до ніг прикласти грілку, напоїти гарячим чаєм, слідкувати за всіма фізіологічними відправленнями.

Протягом другого періоду у хворого можливе марення. В організмі порушується обмін речовин, зменшується доступ поживних речовин, руйнуються білки, вуглеводи, втрачається рідина. Тому слід годувати хворого 6-7 разів на добу напіврідкою та рідкою їжею, яка багата на вітаміни, поживні речовини якої легко засвоюються організмом. Для покращення виведення шкідливих речовин з організму, необхідно знати і давати пити велику кількість рідини, особливо лужні розчини, щоб не утворювались пісок і каміння в сечовивідних каналах. У стані марення потрібно слідкувати, щоб хворий не завдав собі непоправної шкоди.

Третій період може мати різний перебіг. При критичному зниженні температури різко падає судинний тонус, артеріальний тиск, пульс стає ниткоподібним, виражена різка слабкість, підвищується потовиділення. Кінцівки холодні на дотик, губи ціанотичні, шкіра вкрита холодним липким потом. У цей період хворого потрібно накрити для зігрівання, обкласти грілками, напоїти гарячим чаєм.
При значному потовиділенні хворого насухо витирають, змінюють натільну, а при потребі і постільну білизну. Потрібно вводити в організм хворого велику кількість рідини з метою профілактики зневоднення, слідкувати за фізіологічними відправленнями для попередження закрепів.

У більшості випадків температура знижується літично, що супроводжується появою невеликого випаровування на тілі і слабкістю. Після зниження температури хворий засинає, будити його не варто.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *