Частота дихання та підрахунок дихальних рухів

Дихання. Частота дихальних рухів у дорослої людини коливається від 16 до 20 на одну хвилину, а у жінок – на 2-4 дихальні рухи на 1 хвилину більше, ніж у чоловіків. У новонароджених дітей – 40-60 на 1 хвилину, у віці 6 місяців – 35-40 на 1 хвилину, в 1 рік – 30-35, у 5 років – 25-30, у 10 років – 18-20 на 1 хвилину. Частота дихальних рухів до числа серцевих скорочень відноситься як 1:4.

Для підрахунку дихальних рухів необхідно покласти руку на грудну клітину хворого або на верхню частину живота і впродовж однієї хвилини рахувати кількість вдихів. Найзручніше рахувати дихання візуально, спостерігаючи за рухами грудної клітини або черевної стінки. Необхідно пам’ятати, що хворий може мимоволі затримувати та прискорювати дихання, тому підрахунок потрібно робити непомітно для хворого, найкраще під час пальпації пульсу.

Частота дихання зменшується до 12-14 за 1 хв. під час сну, а при фізичних навантаженнях, емоційному збудженні, після значного прийому їжі зростає.
Патологічне зростання частоти пульсу та дихання може бути при:
– звуженні просвіту дрібних бронхів у результаті спазму або запалення їх слизової оболонки;
– зменшенні дихальної поверхні легень при запаленні та туберкульозі, спаданні легені;
– недостатності глибини дихання.
Паталогічне сповільнення дихання буває при зниженні функції дихального центру та його збудженні.

Порушення частоти, глибини, ритму дихання називається задишкою. Задишка може бути фізіологічна, наприклад, при підйомі на висоту, а також патологічного – при захворюваннях серцево-судинної та дихальної систем. Якщо задишка пов’язана з порушенням вдиху, то вона називається інспіраторною (вдихувальною). Задишка, пов’язана з порушенням видиху, називається експіраторною (видихувальною).

Для забезпечення дихання під час задухи потрібно звільнити грудну клітку від стискуючого, незручного одягу, надати хворому напівсидячого положення, збільшити прилив свіжого повітря.

Задухою називається задишка, яка є дуже сильною і швидко розвивається, що може привести до задушення хворого.
Асфіксія – зупинка дихання, зумовлена кисневим голодуванням та надлишком вуглекислоти в крові та тканинах.
Астма – приступи задухи, зумовлені легеневими та серцевими хворобами.

Дихання вважається ритмічним тоді, коли глибина і тривалість фаз вдиху і видиху однакові.

Розрізняють такі типи дихання:
– грудний;
– черевний;
– змішаний.

Якщо під час вдиху грудна клітка помітно розширюється і піднімається за рахунок скорочення міжреберних м’язів, то це грудний тип. Він зустрічається переважно у жінок.

При черевному диханні дихальні рухи здійснюються переважно діафрагмою. При цьому зміщується черевна стінка. Цей тип дихання більше властивий чоловікам. При змішаному типі дихальні рухи забезпечуються за рахунок скорочення міжреберних м’язів та діафрагми. Глибина дихання визначається об’ємом вдихуваного та видихуваного повітря у спокійному стані. У дорослих об”єм видихуваного повітря в спокійному стані складає 300-900 мл.

Тому розрізняють глибоке і поверхневе дихання. Поверхневе дихання частіше буває при збільшенні частоти дихання. Вдих і видих стають коротшими. Частіше поверхневе дихання можливе при захворюванні легень, плеври.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *