Основні поняття і визначення в БЖД: таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек

Безпека — стан діяльності, при якому з визначеною імовірністю виключений прояв небезпек. Безпека трактується як ступінь захисту об’єкта від зовнішніх і внутрішніх небезпек.

Діяльність — специфічна людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення. Усяка діяльність містить у собі мету, засіб, результат і сам процес діяльності.

Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, суспільній, культурній, трудовій, науковій, навчальній та іншій сферах діяльності.

Небезпеки мають потенційний характер. Актуалізація небезпек відбувається за певних умов, іменованих причинами. Ознаками, що визначають небезпеку, є: загроза життю; можливість завдання шкоди здоров’ю; порушення умов нормального функціонування органів і систем людини. Небезпека — поняття відносне.

Небезпека — явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у визначених умовах завдати шкоди здоров’ю людини.

Ризик — кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або ймовірність виникнення однієї події при настанні іншої події. Звичайно, це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами.

Номенклатура — система назв, термінів, уживаних у якій-небудь галузі науки, техніки. У теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів номенклатури: загальну, локальну, галузеву, місцеву (для окремих об’єктів) та ін.

Корисність номенклатур полягає в тому, що вони містять повний перелік потенційних небезпек і полегшують процес ідентифікації.

Таксономія — наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять, об’єктів. Оскільки небезпека є поняттям ієрархічним, що має багато ознак, систематизація їх виконує важливу роль в організації наукового знання в області безпеки діяльності, дозволяє глибше пізнати природу небезпеки. Термін «таксономія» запропонував швейцарський ботанік О. Декандоль у 1813 р.

За походженням розрізняють наступні типи небезпек: природні (кліматичні, грунт, геоморфологічні, біотичні), техногенні (технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, психо­фізіологічні), антропогенні, екологічні, соціальні (державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні), біологічні.

За характером впливу на людину небезпеки можна розділити на 5 груп: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За часом прояву негативних наслідків небезпеки поділяються на імпульсивні і кумулятивні.

За локалізацією небезпеки бувають: зв’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.

За завданим збитком: соціальні, технічні, екологічні, економічні.

Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, шляхово-транспортна, виробнича, військова та ін.

Ідентифікація небезпек. Під ідентифікацією розуміють процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності.

У процесі ідентифікації виявляються: номенклатура небезпек, імовірність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток та інші параметри, необхідні для розв’язання конкретної задачі.

Головне в ідентифікації — встановлення можливих причин прояву небезпеки. Цілком ідентифікувати небезпеки дуже важко. Наприклад, причини деяких аварій і катастроф залишаються нез’ясованими довгі роки або назавжди.

Можна говорити про різний ступінь ідентифікації: більш-менш повної, наближеної, орієнтовної і т.п.

Причини і наслідки. Умови, при яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами.

Іншими словами, причини характеризують сукупність обставин, завдяки яким небезпеки виявляються і викликають ті або інші небажані наслідки, збиток.

Форми збитку, або небажані наслідки, різноманітні: травми різного ступеня важкості, захворювання, шкода навколишньому середовищу та ін.

Небезпека, причини, наслідки є основними характеристиками таких подій, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа і т.д.

Тріада «небезпека — причини — небажані наслідки» — це логічний процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку в реальний збиток (наслідок). Як правило, цей процес включає кілька причин, тобто є поліфакторним. Та сама небезпека може реалізуватися в небажану подію через різні причини.

В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить пошук причин. Умови реалізації небезпек. Для реалізації небезпеки необхідні три умови: 1. Реальне існування небезпечного фактора.

2.Наявність вразливого об’єкта на який може подіяти небезпечний фактор. Вразливим вважається об’єкт позбавлений захисту від даного небезпечного фактора.

Written by mailer

Данная статья была прислана одним из наших читателей и опубликована исключительно в образовательных целях.

Leave a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *